Нещодавно двоє львів'ян – Сергій Александров і Мар'яна Грицюк повернулися з міжнародної науково-дослідницької експедиції, яка у районі гори Арарат (Туреччина) займалася пошуками Ноївого Ковчегу. Вирушивши у далеку подорож 8 серпня, львів'яни повернулися до рідного міста лише 28 вересня. За цей час вони встигли побувати на двох найбільших вершинах Європи – Ельбрусі та Арараті. Перед тим як вирушити до Туреччини, учасники експедиції проходили підготовку на Північному Кавказі в районі Приельбрусся (Кабардино-Балкарія). Підкоривши кілька тренувальних вершин, Сергій Александров і Мар'яна Грицюк здійснили сходження на найвищу точку Європи – гору Ельбрус (5642 м). Особливо приємно, що це відбулося у День Незалежності України – 24 серпня. На вершині гори вони підняли прапор Міста Лева та залишили пам'ятний знак на честь 750-річчя Львова. Прибувши до Туреччини 1 вересня, експедиція розпочалася сходженням на Арарат. Гора Арарат є священною для всього людства, незалежно від раси чи віросповідання, адже з неї, згідно біблійної історії, беруть початок всі народи землі, що пішли від Ноя та його синів. Саме в цих краях зупинився Ковчег Ноя, і тому пошуки Ковчегу є сенс починати саме звідси. Розпочавши сходження 5 вересня о 1-й годині ночі, учасники сходження були на горі о 7-й ранку. Тут наші співвітчизники на крижаному штормовому вітрі при температурі -10С замерзлими руками розгорнули прапор Львова. Але вони не зважали на труднощі, бо розуміли свою історичну місію – адже прапор славетного Міста Лева уперше в історії замайорів на верхівці Священої Гори. Таким чином, Сергій Александров і Мар'яна Грицюк стали першими львів'янами, що піднялися на Арарат. Вирубавши льодорубом отвір у льодовому куполі гори, вони так само, як і на Ельбрусі, залишили тут пам'ятний знак з нагоди 750-річчя Львова та записку, що засвідчує факт перебування львів'ян на цій горі. Це визначна для міста подія, оскільки, по-перше, ім'я Міста Лева було увіковічнено на вершині Священної Гори, по-друге, це сприятиме туристичній популяризації нашого міста. Після сходження усі учасники майбутньої пошуково-дослідницької експедиції зібралися у туристичному кемпінгу, що знаходився на теріторії славнозвісної фортеці Баязет поблизу міста Догубаязит для обговорення подальших планів пошуків Ноївого Ковчегу та визначення складу її учасників. Експедицію очолював Володимир Шатаєв – заслужений майстер спорту міжнародного класу, учасник сходження на найвищу вершину світу – гору Еверест. Він неодноразово бував на Арарат і самотужки обстежував гору. Цього року це було його 9-те сходження на Арарат. Оскількі за кожного члена експедиції треба було заплатити чималі гроші за дозвіл турецьким можновладцям, зрозуміло, що не можна було взяти в експедицію всіх охочих. Американську сторону представляв Річард Ден – у минулому: льотчик-космонавт, друг відомого космонавта Джона Ірвінга (що брав участь у польоті на Місяць), з яким вони разом почали дослідження гори Арарат, а тепер – науковець і дослідник, автор книги "Чи існує Ковчег насправді?", в яку ввійшли усі відомі історії щодо Ковчегу Ноя. Оскількі фінансову сторону експедиції забезпечувала американська сторона, кого включити до її складу вирішував особисто Річард. Тож, до її складу (окрім Річарда) увійшли троє представників від турецької сторони, двоє росіян, та двоє наших земляків.

 

Очікуючи дозволу від турецької влади на вихід у закриту військову зону, учасники експедиції вирішили не втрачати дарма час. Вони відвідали те місце, яке, на думку вчених, може бути Ноєвим Ковчегом. В 20-ти км від гори Арарат, вони побували біля кам'яного утворення незвичайної форми. За виглядом воно дуже нагадує корабель. Його габарити досить точно співпадають з розмірами Ковчега. Навіть суднобудівникипідтвердили, що це є корабель. І хоча між науковцями ведуться суперечки: чи є це Ковчегом чи ні, факт лишається фактом – таке утворення аж ніяк не може бути природнього походження. Іншого дня дослідники вирушили ще до одного унікального місця – руїн древньої столиці Вірменії – міста Ані. Довший час це місто було закрите для відвідання, оскільки знаходиться на теріторії турецького військового об'єкту. Тільки минулого року у нього пустили перших відвідувачів. І знову – наші співвітчизники стали й тут одними з перших. У місті Ані, що налічує понад 5 тисяч років, досить добре зберіглися старовинні християнські храми. Вони простояли без усякої реставрації і нагляду сотні років, але всередені можна було побачити добре збережені фрески. Це місто ще є унікальне тим, що воно є спадкоємцем найстародавнішого поселення, що виникло у перші часи після Всесвітнього потому і може нести в собі спогади про Ноя та потоп. Нарешті дочекавшися дозволу від турецької влади, учасники експедиції вирушили на пошуки Ковчега. Експедиція проходила у три етапи з виїздами по три дні у різні райони гори Арарат. Було ретельно обстежено спочатку південний, потім західний і північний схили гори. Уперше в історії дослідження гори, трьом альпіністам, серед яких і Сергій Александров, вдалося, подолавши за допомогою альпіністського спорядження крутий льодовий схил завдовшики 4 км, дістатися до ущелини Ахора – до її початкової найвищої точки – до урвистого схилу під самою вершиною на висоті близько 5 тисяч метрів. Ця довга та небезпечна подорож була значно складнішою ніж саме сходження на Арарат. Але воно було варто того, адже за багатьма даними, саме тут можуть перебувати уламки древнього корабля. Щоправда, досконально дослідити цю місцевість не вдалося – треба було до сутінок повернутися у базовий табір. Дослідники обмежилися фотозйомкою і повернули назад. Пошукові роботи також були ускладнені великим сніговим покривом. Літо цього року в цій місцевості було досить прохолодним і велика кількість снігу могла надійно приховати залишки Ковчегу. Заключний етап експедиції проходив на сході гори – між Великим та Малим Араратом. Обстеживши величезний за площею район, мандрівники повернулися донизу. Цього разу ніякіх слідів перебування легендарного корабля на горі Арарат знайдено не було. Але це не засмутило шукачів – адже було зроблено велику роботу: обстежена величезна площа гори, що нікому ще не вдавалося зробити за такий короткий термін. Таким чином, спростувавши чисельні легенди про існування корабля у цілому вигляді, мандрівникам залишилося дослідити лише одне місце ймовірного перебування залишків древньої реліквії – ущелини Ахора. Саме сюди наступного року будуть направлені основні зусилля невтомних шукачів Ноївого Ковчегу. Ще одне досягнення цієї поїздки: було налагоджено контакти з місцевою турфірмою, яка займається організацією сходжень на Арарат та захоплюючі екскурсії по древніх святинях людської цивілізації – містам Ані, Ван, остріву Ахтамар та легендарній фортеці Баязет. Одже, якщо українські турфірми виявлять інтерес, то інші наші співвітчизники зможуть побувати в унікальних місцях східної Туреччини, яка до останнього часу була закрита для туризму через невпинні військові конфлікти з місцевими курдами. На сьогоднішній день в цьому регіоні зберігається мир. Але чи надовго? Тож, варто поспішати у подорож! Українські учасники експедиції звертаються до всіх, кого це може якимось чином стосуватися: надати посильну допомогу для організації експедиції наступного року щоб у ній змогли взяти участь українські представники.

При використанні даного матеріалу прохання посилатися на автора цих рядків та вказувати його координати: Сергій Александров, www.karpaty-tour.org.ua

Більше інформації про поїздку читайте на форумі: http://karpaty-tour.org.ua/forum/viewtopic.php?f=3&t=6